Тенерифе Орел і Решка Нове життя Рекламне агентство WAMP

Отже, Ла Медуза

Одразу цифра. 400 тисяч євро інвестицій. Ого! Це ж, ну, серйозна сума для Тенерифе, мені здається. І ще деталь. Стиль, кажуть, навіяний Медузою. Тобто, це не просто назва, а ціла історія за нею. Сегмент вище середнього, або навіть преміум. Історія з Медузою, це брендинг чистої води, створення образу. Там же ресторанів, ну, хоч греблю гати, треба якось виділятися. І їхній девіз такий цікавий. Смачно, багато, дорого. Чітко і зрозуміло, чого чекати. Теж частина позиціонування. Звучить-то красиво - Медуза, смачно, багато, дорого! Але в інтерв'ю говорять і про проблеми, цілком собі земні. Податки, наприклад. В Іспанії кажуть, високі. Порівнюють із Барселоною і жартують навіть. Мовляв, убий, пограбуй, вкради, але податок заплати. Схоже, серйозна стаття витрат. Ну, Іспанія і податки, це відома пісня, так? Це не секрет для тих, хто там бізнес веде. До цього треба бути готовим спочатку, закладати у фінмодель. Правила такі. Доводиться грати за ними. Ну, ось що нас прямо здивувало, це їхній головний-головний біль, як вони кажуть. Мінливість аудиторії через сезонність. Зовсім не так, як в Україні. Влітку, значить, острів забитий молоддю, їм подавай коктейлі, легші закуски, тусовку. А взимку приїжджають німці, англійці, старші, надовго. І ось їм уже потрібні стейки, лобстери, паста, морепродукти. Уявляєте, який розкид?

Ось це, мабуть, найскладніше

Така різка зміна аудиторії клієнтів двічі на рік, це ж, ну, неймовірна гнучкість потрібна від усього бізнесу. Меню - це само собою, але це ж тягне за собою все. Що закуповувати, як кухню перебудовувати, сервіс який, може, навіть персонал перенавчати треба. Фактично, так, виходить ніби два різних ресторани під одним дахом тримати. І тут, звичайно, шеф-кухар - ключова фігура. Антон з України, зміг універсальне меню створити. Хоча тут завжди ризик, що універсальне, може виявитися просто посереднім. І тим не догодиш на 100 відсотків, і цим.

Як же виходить цю різну аудиторію до себе заманити? Комбінують методи. З одного боку, ну, стандартно, Гугл, соцмережі, вся ця онлайн-реклама. А з іншого, у них піар-менеджер просто на вулиці працює, зазиває перехожих. Це взагалі працює зараз, такий, вуличний піар? А чому ні? У такому місці, де ти йдеш набережною, і ліворуч ресторан, праворуч ресторан. Там же конкуренція шалена. Онлайн - це для тих, хто заздалегідь шукає, вибирає, відгуки читає. А людина на вулиці - це робота з тими, хто ось просто зараз іде повз. Спонтанний вибір. Так що, так, таке поєднання онлайн плюс поля, воно може бути дуже навіть ефективним. Боротьба за кожного клієнта буквально. І тут якраз виходять на перший план ті речі, про які їхній піар-менеджер говорить. Гостинність, гарна їжа, ну і вид на океан, звісно, теж бонус. Коли навколо купа альтернатив, саме ось це, зустрічають добре, годують смачно, стає основою репутації. Щоб люди поверталися.

Давайте спробуємо зібрати все разом

Відкрити ресторан українцям на Тенерифе - це, по-перше, серйозні гроші на старті. Головні труднощі - податки високі. І ця публіка, яка постійно змінюється, та ще й із різних країн, приваблюють клієнтів і через інтернет, і буквально з вулиці. Такий ось мікс. І ось знаєте, яке питання залишається, якщо подумати? Ось ця необхідність постійно підлаштовуватися, то під молодь із коктейлями, то під європейських пенсіонерів зі стейтами. Наскільки це з часом не розмиває саму ідею, початкову концепцію ресторану. Ось цю медузу смачно, багато, дорого. І як це взагалі впливає на довгостроковість, на саму ідентичність такого бізнесу, який народився в еміграції, і ось так от змушений постійно лавірувати?